Міномет – в мотлох, позиція – в мотлох, а я і мої побратими, за яких молилися, залишилися живими…
«Господи, Ти є захист мій, Ти є спасіння моє. Отче Небесний, якщо є воля Твоя, поверни душу мою до тіла мого».
Ось іще одне свідчення українського воїна, який дивом залишився живим. Наші молитви – це потужна духовна зброя і надійний щит, що рятує життя людей. Тож такі свідчення надихають – молитися далі, вірити, не занепадати духом.
«Я хочу розповісти одну історію, яка сталася зі мною на фронті. Якось я зателефонував мамі одного з моїх побратимів – пані Лілії, і під час розмови вона попросила дати список людей із моєї мінометної батареї, яка стояла на позиції. Вона сказала мені увімкнути 90 псалом – будемо ми слухати чи не будемо, навіть просто щоб він звучав. І сказала, що теж буде за нас молитися.
Тієї страшної ночі я ніколи не забуду. Міномет – в мотлох, позиція – в мотлох. Ми горіли, ми диміли, газовий балон залетів до мене в яму. Все навколо горіло, я вже думав, що якісь запальниці запускають по нас. Товстенні дерева зрізалися в нас над головою. Але я і 5 моїх побратимів, за яких молилися, залишилися живими. На мені єдине, що було, – це невелика подряпина. За нас молилися, і для мене це було чудо.
Я вважаю, що пані Ліля зі своїми друзями, близькими нас вимолила. Вона вимолила для нас життя. Я думаю, що в нас є якийсь шлях, є якась ціль, і ми маємо йти далі. Вона має триматися, ми маємо триматися, і ми всі маємо вірити в Бога.
Ішовши на війну, я був наполовину атеїстом, але тут я передився свої погляди. І це не із-за страху, що я хочу жити, і я повірив в Бога. Я побачив тут чудеса, які творить молитва, я побачив тут чудеса, які робить віра. І моє ставлення до Бога, до віри дуже змінилося. Я завжди буду вірити в Бога. Я знаю, що Він мене любить і Він мене береже».