Був зниклим безвісти одну годину

«Господи, Ти є захист мій, Ти є спасіння моє. Отче Небесний, якщо є воля Твоя, поверни душу мою до тіла мого».

Цією історією поділилася госпітальний капелан Ольга Лютко.
Я не перестаю дякувати Господу за наше служіння. Адже я відчуваю останнім часом постійну Його присутність. І я є свідком багатьох чудес. Інакше це назвати не можу. Опишу лише один випадок.
Був день, коли ми повинні йти в шпиталь, і я не мала сил. Бо вдень я працюю, а ввечері ми або йдемо до поранених, або до тих, хто втратив домівки та був змушений тікати в Київ. Ось в один з днів я просто не мала сил йти в шпиталь. Тому вирішила помолитися. Щоб, якщо я повинна бути в шпиталі, то Бог дав мені Святого духа. Бо Святий дух дає нам силу на служіння.

Ми поїхали в шпиталь. В одної з палат в цей день привезли нового пораненого. Він спав після операції, коли ми зайшли. Ми поспілкувалися з хлопцями, помолилися, зібралися уходити, коли почули цього бійця. Він не знав, хто ми, але почав просити допомоги. Ситуація така, Його вивезли з поля бою. Через поранення в спину та шию, весь одяг з нього просто зрізали. Всі особисті речі (телефон, військовий квіток, та інше) під час евакуації були загублені.
Він каже: Мені б дружині зателефонувати, та передати, що я живий. Але номера телефона він не пам’ятає. Він просив медперсонал, але вони нічого не зробили через потік ранених. Він був у відчаї. Єдина зачіпка була у нас-його дружина працювала в одній великої продуктової мережі касиром в їх містечку.
Ми зателефонували на гарячу лінію цієї мережі. Але нам сказали, що таки питання вирішують лише на протязі доби. Але ж ми розуміли, що це не втишить нашого воїна. І в таких моментах, я дію так. Я питаю себе: « Що б зробив Христос?». Або: « Що б я зробила для Христа в цієї ситуації».

Я почала телефонувати своїм колегам по роботі в надії знайти когось, хто має знайомих в цієї продуктової мережі. Я була здивована, коли перша ж колега, сказала, що має зв’язки там. Ми попросили передати дружині нашого бійця, лише тільки, що він живий, та наш номер телефону. Через десять хвилин вона мені зателефонувала і сказала наступне:
«Мені на роботу годину тому прийшли люди з військкомату, та надали довідку, що мій чоловік зник безвісті. Я не могла вже працювати. Ледве дійшла до дому. І думала, як сказати його батькам. Бо вони б не витримали звістки. Вирішила зробити це завтра зранку.»

Ми дали телефон нашому бійцю. Вони нарешті могли поговорити. Він плакав, та казав: «Мені Бог послав цих людей». Наступного дня дружина була вже в шпиталі. Ми молилися з ним пізніше за те, щоб знайшлися його документи та телефон. І вони теж чудом знайшлися. Бо якийсь хлопець перекладавав речі та побачив телефон. Та зателефонував дружині, а там в розірваному кителі знайшов військовий квіток, хоча все це зазвичай викидають. Бо зазвичай там нічого не лишається, бо за протоколом, мед бригада повинна була все це покласти в пакет, та покласти на пораненого. Але ніхто не знає, в яких умовах відбувалася ця евакуація .
Це тільки один випадок з нашого служіння. Коментарі тут зайві. Єдине додам, що впевнена, в цьому служінні Бог водить нас за руку. Дякую Йому. Щаслива, що маю можливість служити в Корпус Військових Капеланів ХСП!

Бог близький до будь-кого, хто щиро кличе Його про допомогу. Він виконує всі бажання тих, хто у Нього вірить, Він чує їхні молитви і дає спасіння. Того, хто всім серцем Його любить, Господь завжди оберігає, і знищує усіх, що творять зло.

Псалом 144:18-20

Розкажи про Боже чудо

Бо не на лук свій надіюсь, і не меч мій врятує мене; але Ти Господь врятуєш нас від ворогів наших, і посоромиш тих, хто нас ненавидить.

Був зниклим безвісти одну годину

Псалом 43:7-8