Божий порятунок від влучання авіабомби

«Господи, Ти є захист мій, Ти є спасіння моє. Отче Небесний, якщо є воля Твоя, поверни душу мою до тіла мого».

За десять хвилин до прямого попадання у бліндаж військовий з Тернопільщини помолився, і ця молитва стала рятівною.По молитвах людей, відданих Богу, стаються неймовірні дива. Доказом того є історії нашого військовослужбовця Олександра Замєрова, якими він поділився.

«Одного дня між обстрілами лягло мені на серце помолитися за нашу країну, за лінію оборони. А за десять хвилин окупанти почали на всю гатити по нас, і черговий снаряд влучив у бліндаж, де я був ще з двома побратимами. Здавалося, що це кінець.... У вухах дзвеніло, все затягло димом, було таке відчуття, що нас пошматувало... Навколо все рознесло, але ми дивом вціліли… Після обстрілу наші побратими дивувалися, як ми вижили в такій ситуації. Але я знаю, що це Бог врятував нас по молитві, як і рятує тисячі моїх побратимів. Дякую Господові за все!»

Ще Олександр згадав історію, яку почув від військовослужбовця Дмитра Харчука, колишнього старости Лановецької громади на Тернопільщині.
«У 2014-му я служив на Луганщині. У нашій бригаді був Андрій зі Львівщини, який не вірив у Бога. У вересні того року ми з ним потрапили під обстріл росіян біля села Побєда. Андрій ліг в окоп, я — зверху. Ми прикрилися двома бронежилетами. І тут побратим почав молитися – своїми словами, але щиро благав Бога про допомогу. Ми тоді вижили. А цьогоріч я знову зустрівся з Андрієм на фронті». Це ще раз переконує нас у тому, що на передовій немає невіруючих, кожен військовий потребує Божої допомоги.

Олександр також розповів про знайомство на передовій з Іваном. «Побратим належав до якоїсь християнської церкви, віровчення, якої не дозволяє брати зброю. Однак коли його призвали, то його пастор сказав: «Іди на фронт, але нехай твоєю зброєю буде слово». Хоча Іван був простим військовим, проте фактично здійснював велику капеланську роботу і багатьом допоміг духовно, підтримував, молився».

Далі Олександр пояснив, навіщо згадав усі ці історії: «Вони переплелися з моєю. Бог має бути в душі людини, тоді хоч би де вона була: на полі бою, чи в бліндажі, чи в підвалі – всюди вона відчуватиме Його підтримку».

Ще до своїх історій Олександр додав: «Мій дідусь, який відсидів 15 років за участь в Українській повстанській армії (УПА), часто повторював, що на Україну ще чекають тяжкі часи. Тільки тепер зрозумів його. Нашому поколінню випала ця кровопролитна боротьба. Маємо остаточно подолати ворога, щоб нашим дітям і онукам уже не довелося воювати. Відновлення Української Самостійної Соборної Держави у 1991-му — це був перший етап, попереду ще один — нова Незалежність, яка зробить Україну справді вільною. Вірю в це! Та якби не Божа підтримка, то жоден з нас тут не втримався б. О, Господи, ми дякуємо Тобі за все!»

Кожен із нас має можливість у своїх щоденних молитвах підтримувати всіх військовослужбовців, стояти за нашу країну. Це та посильна робота, яку ми можемо і повинні виконувати. Нехай Бог перебуває з кожним із наших захисників та оберігає їх і всіх нас.

Бог близький до будь-кого, хто щиро кличе Його про допомогу. Він виконує всі бажання тих, хто у Нього вірить, Він чує їхні молитви і дає спасіння. Того, хто всім серцем Його любить, Господь завжди оберігає, і знищує усіх, що творять зло.

Псалом 144:18-20

Розкажи про Боже чудо

Бо не на лук свій надіюсь, і не меч мій врятує мене; але Ти Господь врятуєш нас від ворогів наших, і посоромиш тих, хто нас ненавидить.

Божий порятунок від влучання авіабомби

Псалом 43:7-8